Привіт, друзі! Сьогодні ми спілкуємося про відносини, які зустрічаються в нашому житті. Життя – дивовижна, цікава річ. І кожного дня ми формуємо відносини з собою, з рідними і близькими, з друзями, з коханими, з одногрупниками, з колегами по роботі, з сусідами, з продавцями, з лікарями, з викладачами…. І цей список можна продовжувати! Сьогодні хотілося б поговорити про родинні відносини. Як в пісні «Родина, родина…від батька до сина, від матері доні добро передам…»
Є відносини обов’язкові, родинні, ми не можемо від них відмовитись, ми можемо їх творити, переформовувати, змінювати, але вони завжди з нами (батьки, діти, рідні брати, сестри, дідусі, бабусі ).
Наші батьки від народження люблять нас просто тому, що ми є! Спочатку маленькі, крикливі, вередливі. Пізніше характерні, вперті, агресивні. Далі амбіційні, переконані, сильні… А може слабкі, невпевнені, сором’язливі.. В кожному життєвому етапі родинних стосунків присутня любов…Родинні стосунки залежать від кількості і якості любові….Саме тому, в когось складаються дружні стосунки, хтось тисне один на одного, хтось чує близьку людину, хтось її не помічає, хтось надмірно опікає і не дає самостійності… Але це Ваші стосунки і Ви їх формуєте. Чудово, коли родина є надійним тилом, причалом, місцем сили, місцем розуміння….Думаю кожен мріє про такі стосунки…Що необхідно робити, що це здійснилося?
- В родині повинно існувати правило «Кожен член родини – ОСОБИСТІСТЬ, до якої відносяться з повагою та любов’ю»
- В кожного члена родини є свої права та обов’язки. Це маленька країна зі своєю конституцією, своїми мешканцями, своїм колоритом.
- В кожного члена родини є свій особистий простір -зовнішній і внутрішній. Право людини кого і коли впускати в цей простір;
- Родина підтримує певні традиції і можливості бути разом (спільні сніданки і вечері, походи в театри і кіно, спільні подорожі, свята тощо). Адже саме в таких миттєвостях формуються родинні стосунки;
- В родині є можливість, час, формат, люди, коли можна «пошептатися», «поплакати в жилетку», відчути підтримку і розуміння.
- Кожен член родини повинен відчувати, що йому завжди раді, його завжди чекають в будь-якому настрої , з перемогами і поразками, з впевненістю і сумнівом, з посмішкою та сльозам.
- Кожного дня даруйте своїм близьким маленькі радощі ( посмішки, радісні новини, смаколики, компліменти, подарунки своїми руками, квіти, обнімашки, слова підтримки, жарена картопелька, сюрприз тощо). Такі маленькі радощі по відношенню до всіх членів родини перетроються в велике щастя бути членом дружньої родини.
« Людина може претендувати тільки на стільки радощів і щастя, скільки радості і щастя вона дарує іншим (Е. Фейхстерслебен)
Формуємо сімейні відносини, чуємо один одного… А може самий час задати питання мамі, тату, донечці, сину « А що я можу зробити сьогодні, щоб ти був щасливий?»…І сміливо зробити це… Дійсно щасливі родинні відносини – це складна, кропітка праця…Але результат того вартий…
Вже придумали, що організуєте для своєї родини сьогодні?! Нехай цей чарівний сюрприз буде неочікуваним, радісним, щасливим з любов’ю до своєї родини, до тих, кого дарувала Вам доля! Уявіть щасливі очі Ваших близьких! Нехай формування щасливих сімейних відносин буде Вашим правом у родині!
З повагою та любов’ю, Ваш психолог, Любов Фурса
Ну і традиційно ПРИТЧА ПРО ЩАСЛИВУ РОДИНУ
В одному місті живуть по сусідству дві сім’ї. Одні подружжя постійно сваряться, звинувачуючи один одного у всіх бідах і з’ясовуючи, хто з них прав. А інші дружно живуть, ні сварок у них, ні скандалів.
Дивується норовиста господиня щастю сусідки. Заздрить.
Каже чоловікові:
– Піди, глянь, як у них так виходить, щоб усе гладко і тихо.
Прийшов той до сусідського будинку, причаївся під відкритим вікном.
Спостерігає. Прислухається.
А господиня, якраз, порядок в домі наводить. Вазу дорогу від пилу витирає. Раптом задзвонив телефон. Жінка відволіклася, а вазу поставила на краєчок столу. Але тут її чоловікові щось знадобилося в кімнаті. Зачепив він вазу, та впала і розбилася.
– Ох, що зараз буде! – думає сусід.
Підійшла дружина, зітхнула з жалем, і каже чоловікові:
– Пробач дорогий. Я винна. Так невдало вазу поставила.
– Що ти, мила? Це я винен. Поспішав і не помітив вазу.
– Що ти? Не винен ти. Це я була неуважна. Хай, як то кажуть, буде на щастя!
Боляче защеміло серце у сусіда. Прийшов він додому засмучений. Дружина до нього:
– Щось ти дуже спритно. Ну що, подивився?
– Так!
– Ну і як там у них?
– У них-то кожен сам винен. Ось тому і не сваряться. А ось у нас всі і завжди праві.